Кумедні звички письменників

Кожна людина має свої дивацтва, але кажуть, що у геніїв химерна поведінка перехлюпує всі межі.        Іноді письменникові, котрий перебуває в стані творчості серед художніх образів, створених його уявою, важко відразу повертатися у світ повсякденної дійсності. Йому властиве жити у вигаданій дійсності, у віртуальному світі, як зараз прийнято виражатися. Мабуть, не існує художників слова, які були б вільні від дивацтв поведінки і дивовижних вчинків...

	Ольга Кобилянська. Найважливішими в житті Ольги Кобилянської завжди були книги. Вона настільки любила читати, що це навіть неабияк вплинуло на її особисте життя. Коли Ользі виповнилося 18, вона вийшла заміж за пана Вробля - відомого інтелектуала, декана філософського факультету. Свого чоловіка письменниця називала не інакше як "старою мумією", очевидно, він не був обранцем її мрії. Однак в нього була чимала перевага - величезна бібліотека, що і спонукало Кобилянську зробити такий вибір.
	Іван Нечуй-Левицький. Подейкують, що жив він за чітким графіком: лягав спати о конкретній годині, їв теж тільки у визначений час і завжди вдома - в гостях навіть чаю не пив, бо це не за розпорядком. А ще, кажуть, що він страшенно боявся застудитися, тож дуже ретельно готувався до поїздок, завжди мав із собою пальто і шапку.
	Іван Франко. Івана Яковича трохи недолюблювала галицька інтелігенція через його надмірну прямолінійність і відкритість. Для прикладу, він першим поєднав повсякденний піджак з вишиванкою, що для тодішньої австро-угорської та польскої публіки було дивакуватим. Окрім того, в нього була оригінальна, ні на що не схожа манера написання віршів. Коли в нього виникала ідея, перш ніж записати свій витвір на папір, Франко ходив довго кімнатою, шукав ритм, мугикав мелодію, а лише потім підбирав, наспівуючи, слова. І лише коли віршовані рядки та мелодія поєднувалися у гармонійну цілісність, поет переносив усе на папір.
	Оноре де Бальзак. Знаменитий французький письменник створював свої романи тільки вночі, при шести свічках, що горять у канделябрах і при щільно засунутих шторах, щоб жоден промінчик світла не проникав зовні. Він вважав, що тільки ніч, безмежна, дозволяє йому працювати безперервно, і заради цієї роботи він пересував стрілки годинника і перетворював день на ніч і навпаки.
	Микола Гоголь мав пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, шити для себе шийні хустки.      У своїх кишенях письменник завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був "страшенним солодкоїжкою". Особливо він любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру. Живучи в готелі, він ніколи не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю цукор, збирав його та навіть ховав. Сучасники письменника згадували, що руки Гоголя часто були липкими через те, що він постійно їв солодке.
	Віктор Гюго. Коли Гюго працював над "Собором Паризької Богоматері", він наполовину обстриг собі волосся на голові та збрив бороду, а ножиці викинув у вікно. Письменник зробив це для того, щоб не відволікатися від роботи і нікуди не виходити: він змушений був залишатися вдома, поки волосся не відросло.
	Гі де Мопассан. Французький письменник Гі де Мопассан був одним з тих, кого дратувала Ейфелева вежа. Тим не менше, він щодня обідав у її ресторані, пояснюючи це тим, що тут єдине місце в Парижі, звідки не видно вежі.
	Марк Твен. Великий американський письменник Марк Твен був великим жартівником. Тому у вільний від роботи час він любив писати в різні газети спростування про свою смерть. Щось на зразок "Чутки про мою смерть сильно перебільшені". Зрештою, він дістав усіх редакторів газет, і вони домовилися до цього повідомлення приписувати "На жаль"
	Лев Толстой. У великого письменника був дуже нерозбірливий почерк, окрім того він плутав розділові знаки. Зрозуміти його могла тільки дружина, Софія Андріївна, якій доводилося незліченну кількість разів переписувати "Війну і мир". Психіатр Чезаре Ломброзо, побачивши почерк Толстого, вирі-шив, що він належить жінці легкої поведінки з психопатичними нахилами.