Новорічна казка «Сучасна Орися в казковому лісі»

п'єса для шкільного театру

Олена Прадійчук,

учитель зарубіжної літератури та основ християнської етики 0НЗ «Люблинецька 30Ш І-ІІІ ступенів», Волинська область

Дійові особи: Орися, Лісовик, Лісовичок, Василина Премудра, Мавка, Русалки, Хвеся Лепе­туха, Спляча Красуня, Оленка Прекрасна, Баба Яга, Молода Ягуся, Гном, Кощіюшко Безсмерт­ний, Іванко Дурник, Водяник, Перелесник, Іван Царевич, Королевич, Змій Горинич, Котигорош-ко, Іван Богатир, Лікар Айболить, Дід Мороз і Снігуронька, Прибиральниця, двоє «звичайних» дівчаток.

Дія 1

Кімната Орисі, у якій повний безлад: одяг лежить абияк, підручники та зошити розкидані і на столі, і на незастеленому ліжку, і на тумбочці. Заходить Орися, розпашіла з холоду, у хорошому настрої. На ходу починає роздягатися, кидаючи речі де попало. Помічає підручники, починає їх переглядати, і настрій її змінюється.

 Орися (роздратовано).

Ох, як мені набридло

Оті уроки вчити!

І скільки оце можна

У школу вже ходити?

Ось і сьогодні знову

Читала, рахувала...

Хвилин із двадцять, може,

Бо ж цілий день гуляла.

Стомилась не на жарти

Я від таких уроків.

І, мабуть, краще спати

Я ляжу без мороки. (Починає повільно роздягатись, але припиняє).

Ох!.. Ліньки роздягатись... (Сердито і невдоволено).

Щодня взувайсь, вдягайся,

Складай рівненько речі,

Чисть зуби, умивайся!

Як можна отак жити?

Де взяти вдосталь часу?

Не буду роздягатись!

Хіба все зробиш зразу?!

(Лягає напіводягнена спати, але згодом встає).

Але ж завдань домашніх

Не знаю аніскільки...

(Сердито, з претензіями).

Знов вчителька поставить

З усіх предметів двійки.

Ну що ж мені робити?..

(Радісно).

Ага, здається, знаю!

Свої книжки я зараз

Під подушку сховаю.

В такий легенький спосіб

Проблем таки позбудусь:

За ніч знання потрібні

У голові всі будуть.

(Складає підручники під подушку, вони падають).

(Розгнівано).

Якби мені сказали,

Хто видумав ці книги,

Я б йому показала!..

Щодня бери - і двигай!(Вмощується і спить напівсидячи, бо під по­душкою – книжки

   Дія 2

Осінній похмурий ліс, потемніле листя, по­жовкла  трава.   Спочатку   з'являється   Лісовик, оглядаючи   все   навколо,   похитуючи   головою. Через деякий час підходить Лісовичок.

Лісовик (задумливо і заклопотано).

Я - Лісовик, господар

Казкового пралісу...

Лісовичок  (підбігаючи  до Лісовика,  бажаючи розрадити дідуся).

Дідусю, вже серпанок

Давно туман розвісив.

І ніч вже потихеньку

За вечором підкралась.

Лісовик (перебиваючи).

Боюсь, щоб у господі

Яка біда не сталась...

Лісовичок (співчутливо).

Що трапилось, дідусю,

Який знов клопіт маєш?

Чому в годину пізню

По лісу ти блукаєш?

Лісовик (з тривогою).

Не знаю, внучку любий,

Що далі вже чинити.

Як мешканців казкових

Та й розуму навчити?

      Прожив я в цьому лісі

      Вже триста літ. Багато!

        Але таких ледачих

Я до цих пір не бачив.

Цілісінькими днями

Те й роблять, що гасають.

Не йдуть, та й все, до школи,

Лише пригод шукають.

А Дід Мороз запевнив

Минулого ще року,

Що у наш ліс невчений

Не ступить ані кроку.

Рік Новий не настане

Ніколи   в наших хащах,

Якщо знання шукати

Не будуть ті ледаща.

А Новий рік вже скоро

Прийде знов привітати...

Лісовичок (перебиваючи).

Потрібно терміново

Нам вчителів шукати.

Лісовик (розчаровано).

Та!.. Скільки я знаходив

їх, вчителів чудових.

Не втримуються довго

В пекельній нашій школі.

Герої наші швидко

їх звідси виживають,

Тож вчителі від учнів,

Мов від чуми, тікають.

Лісовичок (підбадьорливо).

Дідусю, спробуй ще раз

Питання це владнати,

Бо будем мати вічно

Ми рік один той самий.

Давай удвох з тобою

У місто завітаєм,

Ретельно все оглянем.

Можливо, відшукаєм

Ми вчителя-сміливця,

Що має мужню вдачу.

А ми йому за поміч

Сторицею віддячим

Дія З

Лісовик та Лісовичок, стомлені та зневірені, ходять містом, заглядаючи у вікна.

Лісовик (приречено).

Півміста обійшли вже,

А не знайшли нікого.

Лісовичок (підбадьорливо).

Стривай, дідусю любий!

Нас привела дорога

До цього ось будинку.

Отож, часу не гаймо,

А все-таки востаннє

Тут щастя пошукаймо. (Помічають через вікно Орисю).

Лісовичок (радісно).

Дивися-но, дідусю,

Нам повезло, напевно.

Свої старечі ноги

Збивав ти недаремно.

Оце дівчатко миле,

Мабуть, учене дуже. Дивися, скільки книжок

Поклало під подушку.

Вдень і вночі науку

Воно не забуває.

Отож, дівча до лісу

Швиденько забираєм.

(Обоє заходять у кімнату. Лісовичок хоче роз­будити Орисю, але Лісовик його стримує).

Лісовик (притишено).

Ні, не буди поки що.

Я спершу почарую,

Й вона сама тихенько

За нами помандрує.

Обома руками «чарує». Лісовичок збирає Ори-сині книжки. Орися повільно відкриває очі, встає і, не помічаючи нікого, йде за лісовими гостями.

Дія 4

Той самий осінній ліс, що й у другій дії, тільки біля лісової школи. Орися врешті отямлюється і, злякано оглядаючись, не може зрозуміти, де опинилася.

Орися (з жахом).

Ой, де я? Що зі мною?

Що за химерні тіні?

Це ж вітами хитає

Похмурий ліс осінній! (Поривається іти).

Лісовик (підбадьорливо).

Не бійсь, Орисю люба,

Тебе ми не образим.

Лісовичок.

Мабуть, дідусю, краще

Кажімо все одразу.

Орися (мало не плачучи).

Та відпустіть, благаю,

Бо я додому хочу. (Задумливо).

А, може, це приснилось

Мені цієї ночі?

Лісовичок (до Орисі).

Щоб міг у нашім лісі

Знов Новий рік настати,

Потрібно, щоб всі вміли

І рахувать, й читати.

Отож, навчи, будь ласка,

Казкових всіх героїв,

Й тебе ми з подарунком

Відпустимо додому.

Орися (ніяково).

Та я не...

 Лісовичок.

Тобі ми допоможем.

Орися (так само ніяково).

Та я не...

Лісовик.

Тебе всі будуть слухать.

Орися (рішучіше).

Не в тому справа. Я не...

Лісовик (категорично).

Додому повернутись

Тоді ти зможеш тільки,

Коли навчиш усього

Невчених наших діток.

Оце ось твої книги.

(До Лісовичка).

Біжи, скликай скоріше

Усіх сюди, до школи.

(Лісовичок виходить). (Лісовик до Орисі, підбадьорливо).

Дивися веселіше!

Чекай ось тут на учнів,

Проводь свої уроки.

А я піду, бо маю

Багато ще роботи.

(Лісовик виходить, а Орися, налякана, зали­шається біля школи).

Дія 5

Лісова школа. Парти та стільці - з пеньків. Спочатку заходять Іван Царевич з Перелесни­ком, про щось перемовляючись. Майже одночас­но з ними заходять обидві Русалки та Оленка Прекрасна, теж привітно спілкуючись. За ними, по черзі, - нижче названі дійові особи.

Василина Премудра (привітно). Доброго дня!

 Мавка (одночасно з Василиною). Доброго дня!

Водяник (красуючись). Привіт!

Гном (одночасно з Водяником). Привіт!

Іванко Дурник (невдоволено). Здоровенькі були!

Кощіюшко Безсмертний (зверхньо). Хелло, бебі!

 (Усі «учні», що заходять, займають свої місця, водночас зачіпаючи певним чином тих, хто вже сидить за партами).

Василина Премудра (замріяно). Давненько не були ми у нашій гарній школі. Водяник (невдоволено). Якби-то моя воля, То б не прийшов ніколи. Кощіюшко Безсмертний (хвалькувато). А я і так розумний, Вже й ду ю дойче знаю!

 Мавка (стривожено). Стривайте, любі друзі, Знов вчительки немає!

(У цей час заходить  Орися, стараючись не показати своєї розгубленості, та Лісовичок).

Орися (невпевнено).    Здрастуйте!

Лісовичок.

Це вчителька вам, діти.

Любіть її й шануйте!

Уважні будьте, добре?

Й прошу вас, не пустуйте.

Усі (неодночасно). Добре!

Кощіюшко. О'кей! (Лісовичок виходить).

 Орися (не знаючи, з чого починати, несміливо).

Почнемо зі знайомства.

Мене зовуть Орися...

Я теж ходжу до школи

І вперше в вашім лісі.

Я мушу вас повчити,

Щоб грамотними стали,

А потім і без мене

Знання ще здобували. (Упевненіше, беручи «журнал»).

Прийшли вже на заняття

Водяник, Гном і Мавка,

Премудра Василина...

 Гном   (глузливо,  перебиваючи   Орисю  та  по­казуючи на Іванка Дурника).

А це - Дурний Іванко! (Іванко показує йому кулак).

 Орися (вимогливо).

Помовч, будь ласка, Гноме.

...Кощіюшко Безсмертний...

 Кощіюшко (перебиваючи Орисю та хвалячись).

Це - я! Це я - Безсмертний,

Такий хоробрий, дужий.

Ніхто у цілім світі

Мене ще не подужав.

(Підбігає до Орисі, щоб сказати на вухо, а Орися мимоволі відсахується).

Не бійся! Таємницю

Тобі свою відкрию,

Що смерть моя у голці

Захована надійно.

Я все роблю, що хочу,

І буду вічно жити...

Іванко Дурник (перебиваючи, рішуче).

Ох і набридло слухать!

Все, досить вже хвалитись!

Нехай-но я ту голку

Та із яйця дістану,

Свої худющі ноги

Швиденько ти простягнеш! (Кощіюшко ніяково дивиться на свої ноги, учні сміються, а Орися, вже повністю оговтавшись, продовжує урок).

Орися (вимогливо).

Та досить вже, вгамуйтесь!

Ще Змій Горинич. Де він?

Мавка (переживаючи).

Наш Змій Горинич зовсім

Про школу забуває:

Цілісінькими днями

Недопалки збирає.

А потім сяде в хащі

І курить безупину,

Що вже із його пащі

Пашить вогонь із димом.

Василина Премудра.

Ягусі ще немає,

Ще десь гуляє Хвеся.

Гном (перекривляючи).

По десять раз питає:

А ти як, як ти звешся?

Оленка Прекрасна (нарешті наважившись го­ворити).

Красуні теж немає.

Мабуть, заснула знову

Та день і ніч дрімає

Під тихий спів діброви.

Вона вже заміж хоче,

А школа - почекає.

До речі, Королевич

її давно шукає,

Бо, кажуть, до безтями

У неї закохався:

З дев'ятого аж царства

До нас у ліс дістався.

Орися.

Якщо не помиляюсь,

То це Красуня Спляча?

Оленка Прекрасна.

Так. До розваг - охоча,

А до наук - ледача.

Орися.

Вона відсутня зараз.

Не будемо чекати,

Бо треба якнайшвидше

Заняття починати. (До всіх учнів).

Що ж, час розпочинати

Урок цікавий, перший.

Іванко Дурник (заграючи з Орисею).

Давай краще перерву

Собі ми зробим спершу.

Орися (повчально).

У школі треба вчитись,

Не можна лінуватись.

Тільки тоді ти зможеш

Розумним хлопцем стати.

Отож, урок читання

Почнемо без вагання.

Водяник (самовпевнено).

Ми вміємо читати,

І дуже добре навіть.

Гном (улесливо).

Орися лиш «десятки»

Сьогодні всім поставить.

Іванко Дурник (байдуже).

Мені і «шістки» досить.

Навіщо мені більше?

Від того я не стану

Ні слабший, ні сильніший.

Василина Премудра (врешті розсердившись).

Замовкніть, пустомелі!

Що за дурні розмови?

Як можна не читати

Оці казки чудові?

Русалка 1-ша (мрійливо).

А чи вірші про річку,

Про сонце і про небо.

Невже й оповідання

Вивчати нам не треба?

Русалка 2-га (з натяком).

А знаєш, що, Орисю,

Водяника спитай-но.

Нехай своє уміння

Покаже він негайно.

Орися.

Тож покажи, мій друже,

Нам всім, на що ти здатний.

Водяник (огризаючись).

Подумаєш, злякали!

Я можу й прочитати!

(Бубонить щось незрозуміле, можна розрізни­ти лише окремі звуки).

 Орися.

І що ти там белькочеш?

Не розберу нічого!

Мавка (піднімаючи руку).

Я хочу прочитати

Виразно вірша цього! (Орися кивком голови дозволяє, і Мавка читає).

Зима прийде вже скоро

У наш казковий ліс.

Здавалось, тільки вчора

Багряний падав лист.

А вже сьогодні хмари Похмуро вдаль пливуть.

Мабуть, морозу з снігом

Вони нам принесуть.

Русалка 2-га.

А ми вам прочитаєм

Вірша про зиму сніжну. (По черзі з Русалкою 1-шою виразно читають).

Цілу ніч безупину кружляла

Запальна снігова заметіль,

Землю снігом сріблястим вкривала,

Готувала їй теплу постіль.

Сплять укутані снігом ялини,

Ледь хитаючи вітами в сні.

Мчить по білих казкових стежинах

Дід Мороз на баскому коні.

Поспішає він в школу на свято

І торбину несе немалу,

Бо настав уже час привітати

З Новим роком усю дітвору.

Орися (схвально).

Ти - молодчина, Мавко,

Й ви теж, Русалки любі.

(У цей час у клас із криком вбігає одягнена за \ останнім «писком» лісової моди Молода Ягу ся, яку мітлою жене Баба Яга.   Орися здивовано спостерігає за тим, що відбувається. А діти - з цікавістю та сміхом).

Баба Яга (накульгуючи на одну ногу, доганяючи і намагаючись мітлою дістати Ягусю). Я знаю, ти - ледащо, Тільки гуляти любиш! Ану, марш на уроки, Бо як всерйоз візьмуся, То ти забудеш навіть, що звуть тебе Ягуся!

(Втікаючи  від матері, Ягуся бігає класом і несподівано підбігає до Орисі, ховаючись за неї. \ Орися злякано скрикує. А Баба Яга, розмахуючи мітлою,  викульгує із  класу,  скрушно хитаючи головою.

Орися (злякавшись). Баба Яга! Ой, лихо!

Мавка (заспокійливо). Та можеш не боятись: Це - просто учениця, У нашім вчиться класі.

Ягуся (зухвало).

Баба Яга, говориш? Я - Молода Ягуся. Мені лиш двісті років, А вже сто років вчуся

І...

Гном (перебиваючи-- її).

...не навчилась й досі

Читати, рахувати.

Не можеш ти докупи

І слова два зв'язати

 Ягуся (розсердившись).

Ах ти ж, хлопчиську клятий!

Ти знов мені перечиш?

Втоплю тебе в болоті,

Якщо ще раз зачепиш.

Орися (заспокоюючи Ягусю, яка поривається до Гнома).

Не кип'ятись, Ягусю,

Сідай мерщій за парту

Ягуся (погрожуючи кулаком Гному).

Стривай, стривай, побачиш,

Чого я іще варта!

Орися.

Хто хоче, любі друзі,

Нам казку розказати? (Лунає дзвінок).

Іванко Дурник (радісно підстрибуючи).

Ура! Дзвінок! Перерва!

Пішли відпочивати!

(«Хлопці» схоплюються, «дівчата» залиша­ються на місцях, про щось тихенько говорячи. Ягуся причепурюється, діставши дзеркальце. Шум і гам).

Дія 6

Орися   на  передньому  плані,   трохи  збоку від класу.

Орися (усвідомлюючи попередні свої помилки).

Як важко мені з ними!

Чому я лінувалась

І так, як слід, постійно,

У школі не займалась?

Як повернусь додому,

Мене і не впізнають,

Бо вчитись на «відмінно»

Із сил всіх постараюсь.

Я буду знати добре

Про все-усе на світі.

Щоб вже ніде й ніколи

Мені не червоніти.

(На   перший   план   виходить   прибиральниця, скрушно хитаючи головою та підмітаючи те, що діти насмітили під час перерви).

Прибиральниця (з болем).

От лихо, а не діти!

Чого тут не натворять!

А станеш що казати,

Ти прибереш, - говорять.

Чи ж можу я прибрати

Ліс, звалище суцільне? (Звертаючись і до дітей, і до глядачів).

Прошу вас, пожалійте

Природу нашу рідну! (Дзвінок на урок).

 Орися (звертаючись до дітей).

Закінчуйте розмови:

Вже час за парти знову.

Дія 7

Діти поступово вгамовуються, займають свої місця.   Орися  дивиться  в   книжку,   щоб  про­водити наступний урок. Заходять Королевич і Спляча Красуня, тримаючись за руки.

 Спляча Красуня (винувато).

Добридень, друзі!

Я знову запізнилась?

Оленка Прекрасна (зітхаючи).

Звичайно! Дисципліні,

На жаль, ти не навчилась.

 Спляча Красуня (благально).

Простіть мені, будь ласка.

Я врешті зрозуміла,

Що всім знання потрібні,

Хоч вчитися не вміла.

Сьогодні Королевич (вдячно дивиться на нього)

Звільнив мене від чарів.

 Королевич (щиро, з любов'ю).

Зробив це із любові,

Щоб потім бути в парі,

Щоб керувати разом

Казковим королівством,

Де люди мудрі, добрі

Та прагнуть доброчинства.

Орися (до Королевича й Красуні).

Ми з радістю приймаєм

Обох вас в нашу школу.

Заходьте і навчайтесь,

Вивчайте все довкола. (Звертаючись до всіх дітей).

Додати чи відняти -

Усім потрібно вміти.

Все у житті згодиться:

Помножить, поділити.

Хто математик добрий?

Відразу признавайтесь.

(«Хлопці» стараються заховатися за спини своїх однокласниць, щоб Орися їх не помітила. Орися, побачивши це, продовжує).

Не опускайте очі,

За спини не ховайтесь.

Кощіюшко (хвалячись).

Я знаю усі дії!

Та що там говорити...

Русалка 1-ша (перебиваючи).

А вчора своїх пальців

Не зміг ти полічити.

Кощіюшко (знітившись, перебираючи пальці, щоб порахувати).

Та їх у мене... безліч.

Хіба я винен в тому?

Русалка 2-га (повчально).

Тоді сиди і слухай,

Не заважай нікому.

Орися.

Давайте ми розв'яжем

І приклади, й задачі.

(Заходить Хвеся Лепетуха із замком на губах. Орися запитально дивиться на неї).

Яке дівчатко дивне!

Та ще й сумне, неначе.

Русалка 1-ша (пояснюючи).

Це Хвеся Лепетуха

Прийшла чомусь так пізно...

Гном (посміхаючись, здивовано).

Дивіться, на губах вже

Висить замок залізний!

Хвеся (дуже швидко).

Мені його вчепили (регіт дітей)

(І зовсім тут не смішно),

Щоб менше говорила,

А слухала побільше.

Орися (вимогливо).

Ну все, не гаймо часу.

Вже скоро день скінчиться,

А ми забули зовсім

Про множення таблицю Не розв'язали й досі

Ще жодної задачі.

Русалка 2-га.

Снігуронька знов скаже,

Що ми усі ледачі.

Орися.

Коли ми п'ять горіхів

Помножимо на десять..

 Хвеся (перебиваючи).

То стане їх аж сорок!

Русалка 2-га (виправляючи).

Ні, п'ятдесят аж, Хвесю!

Орися.

Як Дід Мороз захоче

До вас прийти на свято,

То кожному гостинець

Він принесе. Багато

Йому прийдеться нести?

Ягуся (поспішно).

Та подарунків з триста!

Орися (дивуючись).

Ну й дивні розрахунки!

Ягуся (із заздрістю).

Собі не проти взяти

Я й двісті подарунків.

Орися (осудливо хитаючи головою).

Потрібно посадити

У лісі сто ялинок.

Посадять сорок діти,

А ти, Ягусю, скільки?

Ягуся (різко та категорично).

Ніскільки! Працювати

З дитинства я не звикла. (Дивлячись на свої руки, а потім на ноги).

Зламаю манікюри,

Порву лосини...

Мавка (докоряючи).

Прикро,

Що ти така ледача,

Така нечемна й хитра.

Ягуся (зрозумівши, що поводилась неправильно, \ плаче).

Я більше так не буду...

 Орися (заспокоюючи Ягусю).

Швиденько сльози витри.

(До дітей).

Давайте ще розв'яжем

Ми приклади й рівняння.

Хто добре із вас знає

Таблицю додавання?

Хвеся (дуже швидко).

Два додати два - чотири.

Два додати три - п'ять. (І так далі решту прикладів).

Орися (перебиваючи, дивуючись).

Ну й мова в тебе, Хвесю!

Мов з кулемета строчиш!

 (Кощіюшко високо і нетерпляче піднімає руку).

Кощіюшку Безсмертний,

Що ти сказати хочеш?

Кощіюшко (розчаровано).

Та от, не можу й досі

Я два числа додати.

Іванко Дурник (усвідомлено).

Потрібно нам частіше

У книжку заглядати.

 Орися (підсумовуючи).

Мабуть, переконались

Ви, мої друзі любі, У тому, що без книжки

І кроку тут не ступиш.

Отож, шануйте книгу,

Знання у ній шукайте.

Про вихованість й чемність

Ніде не забувайте.

(Лунає дзвінок. Тим часом Котигорошка та Іван Богатир вносять непритомного Змія Горинича).

Перелесник (стривожено, звертаючись до Івана Богатиря).

Що трапилось зі Змієм?

Він ще живий, Іване?

Іван Богатир.

Та ледве, бо в душі вже

Глибока зяє рана.

Котигорошка.

Найшли його край шляху,

У листі, ледь живого.

І ці ось сигарети (показує пачку сигарет) Валялись біля нього.

Іван Царевич (заклопотано).

Потрібна допомога!

Медична! І негайно.

Іван Богатир (до Перелесника).

Притьмом по Айболита

В сусідній ліс злітай-но.  ,

Перелесник   (висловлюючи   готовність   допо­могти).

Я миттю все владнаю,

Ніде не забарюся,

Бо за здоров'я друга

Я не на жарт боюся. (Перелесник виходить).

 Іван Царевич (з докором).

Це ж треба було себе

Ось так губити, друже.

Котигорошко (повчально).

Було б багато краще (показуючи на свої м'язи)

Сміливим буть і дужим. (Заходить Перелесник з Айболитом). Айболить (поважно).

Розказуйте, що сталось,

І де ваш важкохворий?

 Іван Царевич (зі співчуттям).

Та ось лежить, ледь диха,

Нічого не говорить.

Айболить (діловито).

Огляну його зараз

І випишу всі ліки.

(Оглядаючи, Айболить спочатку дивиться на язик, відкривши Змієві рота, потім - на повіки).

Язик який страшенний!

Червоні скрізь повіки!

Ну що ж, все зрозуміло:

Це - наслідок куріння.

Хвороба нездоланна

І поступове тління. (Робить укол).

Зробив все необхідне,

Але якщо не кине

Негайно він курити,

То врешті-решт загине.

Змій Горинич (поступово підводячись з допомогою Котигорошка та Івана Богатиря, через силу).

Я ще живий чи мертвий?

Живий, бо поруч бачу

Всю лісову тусовку:

І хлопці, і дівчата.

Повірте, любі друзі,

Не буду вже курити,

Бо хочу разом з вами

Щасливо й довго жити.

(Змій Горинич сідає за парту, а Котигорошко та Іван Богатир виходять).

Дія 8

У клас заходять Лісовик та Лісовичок, задо­волені тим,  що  Орися навчила лісових дітей. Учні обступають Орисю, шкодуючи, що потрібно прощатися з нею.

Орися (зі смутком).

Час непомітно сплинув,

Настала мить прощання...

Лісовик (вдячно).

Ти виконала з честю

Своє важке завдання.

Лісовичок (мало не плачучи).

Тебе нам всюди й завжди

Не буде вистачати.

Мавка (привітно).

Приходь обов'язково

На новорічне свято.

Орися (з радістю).

Прийду, ти не турбуйся.

Ще й з друзями своїми.

Мавка.

А ми вберемо гарно

Оцю красу-ялину.

Ягуся (зі щасливим виглядом).

Рік Новий знов настане

В казковім нашім лісі!

Водяник (торкаючись руки Орисі).

За все це ми повинні

Подякувать Орисі.

Орися (звертаючись до всіх, багатозначно).

І я у вашій школі

Теж дечому навчилась.

 Прибиральниця (підходячи до дітей).

А я тут прибирати

Вже не на жарт стомилась

Кощіюшко (до прибиральниці, запевняючи).

Ніколи ми не будем

Вже більше пустувати,

А будемо учитись,

Про ліс свій рідний дбати. (Орися виходить, а за нею - вся школа).

                              Дія 9

Засніжений ліс. Ледве пересуваючи від утоми ноги, йде Дід Мороз, а за ним - Снігуронька. Поодаль видніється лісова школа.

Дід Мороз (розгублено).

І ніби ж йдемо добре...

Ніяк не розберуся...

Снігуронька (підбадьорливо).

А, може, заблудились?

Ти впевнений, дідусю?

Дід Мороз (заперечливо хитаючи головою).

Та ні, я пам'ятаю

Оці дуби й стежину,

Оці кремезні сосни

Й засмучену ялину.

Але торік усюди:

Отут, і там, і далі -

Великі купи сміття

З-під снігу виглядали. (Підходячи до школи, показуючи).

А тут, на дверях школи,

Висів замок важкенний.

Живуть-бо тут, ти ж знаєш,

Лиш ледарі страшенні.

Снігуронька.

Та ж цілий рік минув вже.

Могло щось і змінитись.

Дід Мороз (рішуче).

Найкращий зараз вихід -

Зайти і подивитись. (Відкривають двері школи та заходять).

Дія 10

Лісова школа, але замість парт і стільців -прикрашена ялинка. Діти, радісні та збуджені, про щось гомонять. Серед них — Орися з двома своїми шкільними подругами. Заходять Дід Мо­роз та Снігуронька. Діти, помітивши їх, радісно зустрічають.

Кощіюшко (з особливою радістю). Дідусь Мороз на святі Із внучкою своєю! Дід Мороз (здивовано). О, як вас тут багато! І знову всі веселі...

Невже мою умову

Ви виконали, любі?

Гном (переконливо).

Й читати всі навчились,

І рахувати   любим.

Водяник (упевнено).

Ми не байдикували,

А вчились так, як треба.

Хвеся (до Снігуроньки).

З великим нетерпінням

Чекали в гості тебе.

Дід Мороз (прискіпливо).

Що ж, подивлюсь, чи добре

Ви тут попрацювали.

 Снігуронька.

Бо ми лиш працьовитим

Дарунки готували.

(Діти показують свої оцінки в зошитах. Сні­гуронька і Дід Мороз дивуються).

 Снігуронька (із захопленням).

Чудово! Незбагненно!

Це ж зовсім інші діти!

Дід Мороз (повчально).

Навчитись можна всього,

Лиш треба захотіти.

Хвеся (до Снігуроньки).

Навчала нас терпляче

І старанно    Орися.

Вона була довгенько

В казковім нашім лісі.

Дід Мороз (до Орисі).

Спасибі тобі, люба,

За клопоти й старання.

За це у новім році

Здійсню твої бажання.

 Снігуронька (до Орисі, даючи їй подарунок).

А це ось - в нагороду

Від Дідуся Мороза,

Щоб ти завжди надалі

Була рум'яна й гожа.

Дід Мороз (із натяком).

Засумував я, діти,

За сміхом і піснями.

Василина Премудра.

Давайте веселитись

Сьогодні разом з нами.

(Діти розказують вірші, смішинки, співають пісні).

Дід Мороз (невпинно сміючись).

Оце так насмішили,

Потішили старого!

Скільки живу, не бачив

Й не чув давно такого.

Снігуронька.

Дідусю, час прощатись,

Бо треба йти нам далі.

Дід Мороз (із жалем і радістю водночас).

Що ж, роздамо гостинці,

Щоб діти пам'ятали це новорічне свято,

Нас в гості знов чекали.

(Дід Мороз та Снігуронька роздають дітям подарунки і виходять).

Дія 11

Діти обступають Орисю та її подруг, бачачи, що вони збираються йти.

 Орися (з жалем).

Нам теж уже потрібно

Додому повертатись.

 Кощіюшко (до Орисі).

Ми хочемо частіше

З тобою зустрічатись.

Хвеся (до Орисі та до глядачів).

Прийміть від нас ці щирі

Й сердечні побажання,

Котрі ми вам, як друзі,

Даруєм на прощання.

 Гном (урочисто).

Нехай сріблястим снігом

Знов заметіль повіє!

Ягуся (теж урочисто).

Хай в рік Новий здійсняться

Бажання ваші й мрії!

Водяник (так само).

Хай друзі вірні будуть

Завжди із- вами поруч!

Мавка (як і попередні промовці). Бажаємо здоров'я Вам у Новому році!

(На закінчення учасники свята всі разом спі­вають пісню на мелодію «Чему учат в школе»). Зараз ми від вас підем,

 На прощання заведем Пісню нову, пісню нову, пісню нову.

 Обіцяємо щодня здобувать нові знання,

Вчитись добре, вчитись добре, вчитись добре.

Нових друзів ще знайдем,

Бійки, сварки проженем

Ми навіки, ми навіки, ми навіки.

Щоб без заздрощів жили

І щасливими були

Всі без ліку, всі без ліку, всі без ліку.

Хай намножиться добро,

Щоб вам радісно було

З кожним кроком, з кожним кроком,

з кожним кроком.

І у цей святковий час

Ми вітаєм усіх вас

З Новим роком, з Новим роком,

з Новим роком!

(Завіса)

Використана література : 

Прадійчук, О. Новорічна казка „Сучасна Орися в казковому лісі" : п’єса для шк. театру / Олена Прадійчук // Всесвітня література в сучасній школі. – 2018. – № 11. – С. 37–45.